- двобій
- [двоуб’і/й]
двобо/йу, ор. двобо/йеим, м. (ў) двобо/йі
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
двобій
Смотреть что такое "двобій" в других словарях:
двобій — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
двобір'я — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
двобійник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
двобічний — прикметник … Орфографічний словник української мови
двобічносиметричний — прикметник … Орфографічний словник української мови
двобічність — ності, ж. Абстр. ім. до двобічний … Український тлумачний словник
двобічно — Присл. до двобічний … Український тлумачний словник
двобій — бо/ю, ч. 1) Бій, боротьба двох супротивників за викликом одного з них; поєдинок. 2) Збройне зіткнення, боротьба двох ворожих сил. 3) перен. Боротьба думок, поглядів … Український тлумачний словник
двобій — (боротьба двох супротивників), поєдинок, герць … Словник синонімів української мови
двобій — бою, ч. Пр. Боротьба двох супротивників … Словник лемківскої говірки
